Проблема пиятики

Ця тема, нажаль, дуже актуальна і прогресивна зараз. Вона стосується кожного з нас, бо кожен стикається з цим явищем або безпосередньо сам, або може допомогти близьким людям. Тож метою цієї статті є наголосити на розвитку та на основних сторонах цієї проблеми, а відверто кажучи і хворобі.

Звідки походить ця залежність? Основою в цій звичці є проблеми, яких є вдосталь в кожної людини без виключення. Стикаючись з різного роду проблемами людина часто не знаходить іншого виходу як тільки «випити» і «забутись». А як наслідок маємо: проблеми не вирішуються, а ще більше загострюються. Більше того виникають нові: проблеми в сім'ї, із рідними, здоров'ям, фінансовим становищем, на роботі… взагалі все життя йде в хаосі який годі зупинити через те, що нові й нові проблеми спонукають людину все частіше й більше випивати. Утворюється «замкнуте коло». Задаймось питанням: хіба так варто прожити це коротке життя? Не шукаючи виходу з цієї проблеми «замкнуте коло» розімкнеться лише на смерті! Розглянемо основні сторони цієї патології.

Процес «спивання» не виникає з «нічого». Початком зловживання завжди є якась проблема або сукупність різних проблем. Для різних випадків можна визначити різні початкові проблеми.  З них і потрібно починати виходячи з кризи. Проблеми потребують вирішення, а не «запивання».

Проблеми в сім'ї, чи у відношеннях з іншими. Чи не потрібна тут щира розмова, взаємопорозуміння, прощення недоліків один одного? Все залежить лише від нашого бажання: чи ми будемо вирішувати проблему, чи задавимо її в самому собі. Саме задавлена проблема пробуджує бажання «випити» і «забутись».

Святкування. Дивна ментальність нашого народу історично склалася так, що нам би тільки знайти привід «за що випити». Щира слов”янська душа ну ніяк не може відмовитися від зайвої чарки. Нажаль, поняття «випити» і «напитись» перестають різнитися між собою. Особливо це помітно в час святкувань.

Частим явищем є підліткове зловживання алкоголю. Тут Україні належить одне з перших місць у світі. Чому?! А молодь, навіть діти, хочуть бути схожі на нас, «дорослих людей». Можливо ми виділяємо замало часу для своїх дітей, не зважаємо на їхні потреби, підліткові проблеми, не розуміємо їх?! А вони чекають на підтримку з боку сім'ї. Що може дати дитині сім'я, де батько або мама, або й обидва, залежать від алкоголю?! Краще для дитини вирости в дитячому будинку, ніж в сім'ї, де постійні сварки, де на її потребу в любові, в батьківській підтримці просто не зважають або й взагалі засуджують мрії та прагнення, які молода особистість обирає для самореалізації в житті. Виростаючи в такому середовищі, діти дуже часто стають невільниками тієї ж самої звички.

Говорячи про вихід з цієї проблеми, заставимось над значенням середовища залежної людини. Саме на плечі рідних та близьких людей випадають найбільші випробування. Тому важливо розглянути деякі принципові сторони поведінки. Цим ми зможемо допомогти небайдужій нам людині.

Найперше варто зауважити дар вдосконалення в терпінні для близьких людей. Адже жиючи разом із залежною людиною, маючи з нею тісний зв'язок, ми переживаємо багато незручностей, незгод, врешті терпимо через нашу небайдужість до цієї людини. Нам хочеться чимось допомогти, але це бажання швидко зникає, через зневіру в можливість якоїсь переміни у житті залежної особи. Як часто нам не хочеться змиритись з цим, приймати кожного разу цей хрест, скільки нарікань пробігає в голові? На цьому етапі виникає інша небезпека: залежна людина стає для нас вже просто нестерпною, її звичка, нетверезий стан, який знов і знов повторюється не лишає нам надії. Але відповіддю на пиятику не може бути «злом на зло». Таке відношення ще більш загострює й без того нелегку проблему. Спаситель навчає: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, той Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших».(Мт. 6. 14-15).

Залежна людина, в якійсь мірі, чекає на нашу підтримку. Пиятика і взагалі всяка залежність – це внутрішній крик по допомогу. Людина заплутується в житті, не може знайти виходу, вирішення проблеми і це виявляється в різного роду залежності. На противагу цій нашій злості, ми повинні відповідати поблажливістю, підтримкою, допомогти знайти первинну проблему, з якої бере початок шкідлива звичка.

Цю основну правду – допомогти знайти і вирішити проблеми залежної людини неможливо без Бога! Христос говорить: «Я - виноградина ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете»(Йо. 15.5) Будь-які наші зусилля зробити щось, досягти чогось, є марними, якщо ми не довіряємо все своє життя в руки Люблячого Батька. Наші зусилля мусять опиратися на беззастережну довіру до Христа, який показав свою любов не лише хресною жертвою, але і всім своїм життям разом з людьми. Хіба Його жертва не варта людської довіри?! Ось уривок із листа св. Терези, який допоможе нам краще зрозуміти, що це означає: «Хотіла б спробувати пояснити вам за допомогою простого порівняння, як Ісус любить душі, хоч і недосконалі, але які, однак довіряють Йому. Уявімо, що батько має двох дітей, неслухняних пустунів, і коли він приходить, щоб покарати їх,то бачить, що один з них тремтить і віддаляється від нього від страху, але при цьому глибоко в серці відчуває, що мусить бути покараним; його ж брат, навпаки, кидається в обійми батька, висловлюючи жаль з приводу того, що завдав йому болю, каже, що він його любить і, аби довести це, відтепер буде слухняним. Пізніше, якщо ця дитина попросить у свого батька покарати її поцілунком, не вірю, що серце щасливого батька зможе встояти перед синівською довірою його дитини, про щирість і любов якої він знає. Водночас батько усвідомлює, що багато разів його син знову матиме ті самі гріхи, однак він готовий пробачити йому кожного разу, коли син візьме це до серця»(Лист 258).

Варто наголосити також на молитві, вона є найкращим розрадником. В молитві ми маємо змогу довірити всі свої прагнення, переживання Люблячому Батькові, з неї ми черпаємо наснаги для нової боротьби, нового життя. Сам Бог став людиною в особі Ісуса Христа і помер за нас, щоб ми мали вільне життя, без залежності. Апостол Павло закликає нас: «Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, - поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей.»(Рим. 13. 12-14).

Маю надію,що ми зможемо допомогти собі та небайдужим нам людям.