З «Архиєрейською молитвою», яка записана у 17 розділі Євангелія від Йоана, Ісус звертається до Небесного Отця, коли «прийшла година» Його піднесення та прославлення.
Щоб зрозуміти цю молитву, її слід розглядати в контексті юдейського свята Йом Кіпур, коли Первосвященик приносить жертву відкуплення за себе, за увесь священицький рід та за ввесь народ. Ісус, тієї ночі, коли був виданий, звертається до Отця, жертвуючи Себе Самого. «Він, священик і жертва, молиться за Себе, за апостолів та всіх тих, які увірують в Нього, за Церкву всіх часів», – зазначив Бенедикт XVI, додаючи, що ця молитва є чимось більшим, ніж прохання та вияв повної готовності увійти в Божий задум спасіння.
«Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив», – читаємо в 17-й главі Євангелії від Йоана. Прослава, якої Ісус просить для Себе, як Первосвященик, означає повну слухняність Отцеві, а ця готовність є першим актом нового священства, започаткованого Ісусом.
Далі Христос молиться за учнів, про яких може сказати Отцеві: «Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє» (Йн 17,6). Папа пояснив, що об’явлення Божого імені людям є здійсненням нової присутності Отця посеред людства, яка не є лише словами, але дійсністю, бо в Ісусі Бог є між нами.
У центрі цієї молитви за учнів є прохання про освячення: «Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Ів 17,16-19). Як зауважив Святіший Отець, «посвяченим», «святим», властиво, є лише Бог. У цьому контексті, «посвятити» означає передати особу або річ у власність Бога. «Посвячений – це той, який, так як і Ісус, відділений від світу та відставлений для Бога з огляду на певне завдання, але якраз саме тому є повністю до розпорядження усіх», – сказав Бенедикт XVI.
Третім елементом цієї «Архиєрейської молитви» є погляд в майбутнє. Ісус молиться за всіх, які приступлять до віри завдяки місії, започаткованій апостолами, що триватиме протягом історії: «Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене» (Йн 17,20). «Ісус молиться за Церкву всіх часів, молиться також і за нас», – вів далі Святіший Отець, вказуючи на те, що головним проханням молитви Ісуса за учнів всіх часів є єдність усіх, які увірують в Нього. «Така єдність не є породженням світу. Вона походить виключно з Божественної єдності та приходить до нас від Отця через Сина у Святому Дусі, – сказав Бенедикт XVI. – Ісус просить про дар, який походить з небес, але який має свій дійсний та відчутний наслідок на землі. Він молиться, «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав» (Йн 17,21)». Тому, єдність християн, з одного боку, є прихованою дійсністю, що лежить у серці віруючих, але, одночасно, вона повинна з усією ясністю появитися в історії, щоб світ увірував.
У цьому контексті Папа процитував уривок зі своєї книги «Ісус з Назарету», в якому пише, що можна сказати, що архиєрейською молитвою Ісуса відбувається установлення Церкви, яка є нічим іншим, як спільнотою учнів, яка, через віру в Ісуса Христа, Божого посланця, отримує свою єдність та включена у місію Ісуса спасати світ, ведучи його до пізнання Бога. Церква народжується з молитви Ісуса.
«Ісус молиться за те, щоб Його учні були одно. Завдяки цій єдності, отриманій та збереженій, Церква може простувати «у світі», будучи не «від світу», та жити місією, дорученою їй, щоб світ увірував в Сина і в Отця, Який Його послав», – сказав на завершення Бенедикт XVI, заохочуючи вірних роздумувати над архиєрейською молитвою Ісуса і вчитися, як слід молитися, просячи Бога допомоги, щоб якнайкраще сповнити задум, який Він має щодо нас.
За матеріалами: Радіо Ватикан
Немає коментарів:
Дописати коментар