Сьогодні у Ватикані проголошено Послання Бенедикта XVI на Великий Піст. Цей час повинен минути «під знаком молитви й ділення, мовчання і посту, в очікуванні на пасхальну радість», – пише Папа.
Ми не повинні бути нездатними до милосердя щодо стражденного, а наші власні справи та проблеми ніколи не повинні поглинати нас настільки, щоб серце ставало глухим на волання ближнього, – вказує папське Послання. Великий Піст – це нагода замислитися над тим, що становить осердя християнського життя: над любов’ю. Це найвідповідніший час відновити з допомогою Слова Божого і таїнств свою дорогу віри – не тільки особисту, а й спільнотну.
Темою папського звернення стали слова з Послання до євреїв: «Турбуймося один про одного для заохоти до любові й добрих учинків». Папа підкреслює три аспекти християнського життя, що випливають із цих слів: турбота про ближнього, взаємність і особиста святість. Цей вірш зі Святого Письма закликає не дистансуватися, не виявляти байдужості щодо долі братів – на відміну від поширеної сьогодні позиції відсторонення, яка означає егоїзм, хоч і прикривається «повагою до сфери приватного».
Велика заповідь любові до ближнього наказує і закликає усвідомлювати, що я співвідповідальний за того, хто, як і я сам, є створінням і дитям Божим. Той факт, що ми спокрівнені в людстві, а часто й у вірі, має нас приводити до бачення в іншій людині справжнього «альтер его», другого себе, безконечно любленого Богом, – зазначає Папа. Турбота про ближнього означає, що ми прагнемо йому чи їй добра з усіх точок хору: фізичної, моральної та духовної.
Бенедикт XVI зауважує, що сучасна культура перестала розрізняти добро і зло, тоді як потрібно міцно підкреслювати, що добро існує і перемагає. Добром – додає Папа – є те, що зроджує, захищає і підтримує життя, братерство і спільноту. Любити ближнього означає відкритися на його потреби.
Що саме заважає сучасним людям дивитися па ближніх гуманно? Так само як багатому – на Лазаря, а священикові й левіту – на побитого самарянина, їм стають на заваді матеріальне багатство і достаток, а крім цього – надання пріоритету власним інтересам і справам. Натомість смирення серця і пережите власне страждання можуть збудити в людині співчуття, зауважує Святіший Отець.
Щодо турботи про духовне благо людини, то Папа згадує про «братнє напучування» як аспект християнського життя. Сьогодні, загалом беручи, з великою чутливістю підходять до питання опіки в контексті фізичного і матеріального блага ближніх, натомість майже повістю оминають мовчанкою духовну відповідальність за братів, хоча традиція Церкви зараховує братнє напучування до справ милосердя щодо душі. Важливо зберегти цей аспект християнської любові, підкреслює Папа. «Не можна мовчати перед лицем зла». Ідеться про тих християн, які допасовуються до панівної ментальності замість того, щоб застерігати братів від таких способів мислення та дій, які суперечать правді й не ведуть до добра. При цьому, звісно, потрібно не забувати, що християнське напучування не повинне виглядати як осудження або звинувачення.
Взаємна турбота має провадити до конкретної, щораз то більшої любові. Життєвий час цінний тим, щоб ми відкривали й виконували добрі вчинки з любові до Бога. Завдяки цьому росте і розвивається Церква, аби осягнути повноту досконалості Христа, додає Бенедикт XVI.
На завершення Святіший Отець підкреслює: у світі, який вимагає від християн оновленого свідчення любові до Господа і вірності Йому, всі віруючі повинні відчувати потребу «змагання любові», поспішати з учинками добра та служінням.
джерело CREDO
Немає коментарів:
Дописати коментар