понеділок, 25 березня 2013 р.

Звернення Папи до християнських церков і представників нехристиянських релігій

Дорогі брати і сестри!
Передусім щиро дякую за слова, які сказав нам мій брат Андрій. Дуже дякую! Дуже дякую!
Особливу радість мені дає сьогоднішня зустріч із вами – делегатами Православних Церков, Східних Церков та західних церковних спільнот. Дякую вам, що забажали взяти участь в урочистості, якою розпочалося моє служіння Єпископа Рима і Наступника св. Петра.


Вчора вранці під час Святої Меси я помітив духовну присутність спільнот, представниками яких ви є. Тому через цей вияв віри, мені здається, я відчув ще більшу спонуку до молитви про єдність усіх віруючих у Христа, а водночас вбачаю в цьому передвіщення повної реалізації, яка залежить від Божого плану та нашої плідної співпраці.
Розпочинаю своє апостольське служіння в цьому році, який мій попередник Бенедикт XVI з натхненою інтуїцією проголосив у Католицькій Церкві Роком Віри. Завдяки цій ініціативі, яку я прагну подовжувати, і маючи надію, що вона буде заохоченням для шляху віри, він хотів відзначити п’ятдесяту річницю початку Другого Ватиканського Собору, запропонувавши нам звершити своєрідне паломництво до того, що для кожного християнина є найістотнішим: особистий і перемінюючий зв’язок із Ісусом Христом, Божим Сином, який помер і воскрес для нашого спасіння. Саме бажання проголошувати цей завжди актуальний скарб віри нашим сучасникам є істотою соборного послання.
Разом із вами не можу забути того, що означав цей Собор для екуменізму. Хотів би нагадати слова блаженного Йоана Двадцять Третього, п’ятдесяту річницю смерті якого невдовзі будемо згадувати, сказані під час його пам’ятної інавгураційної промови: "Католицька Церква вважає за свій обов’язок активну діяльність, аби виповнилася обітниця єдності, про яку просив Ісус Отця Небесного в палкій молитві, стоячи перед обличчям близької хресної смерті. Церква тішиться блаженним миром, добре знаючи, що є глибоко з’єднана  в молитві з Христом".
Так, дорогі брати і сестри у Христі, ми відчуваємо внутрішню єдність із молитвою нашого Спасителя у часі Тайної вечері, з його закликом: ut unum sint (щоб всі були одно). Просімо милосердного Отця, щоб ми вповні жили цією вірою, яку отримали як дар у день нашого хрещення, і щоб ми могли про неї свідчити вільно, радісно і відважно. Це буде наше найкраще служіння для єдності християн, служіння надії для світу, ще позначеного поділами, конфліктами і змаганнями. Чим більше будемо вірні Його волі в думках, словах і вчинках, тим більш реально і суттєво наближатимемося до єдності.
Зі свого боку, бажаю запевнити, слідом за своїми попередниками, у стійкому бажанні й надалі триматися шляху екуменічного діалогу, і вже тепер дякую Папській раді зі сприяння єдності християн за підтримку, якою вона, від мого імені, й надалі служитиме цій благородній справі. А вас, дорогі брати і сестри, прошу передати спільнотам, які ви представляєте, мої щирі вітання і запевнення в молитовній згадці перед Господом Ісусом та прошу вас про ласку особливо молитися за мене, щоб я міг бути пастирем за прикладом Христового Серця.
А зараз звертаюся до вас, шановні представники єврейського народу, із яким нас єднає особливий духовний зв’язок, оскільки, як ствердив Другий Ватиканський Собор: "Церква Христова визнає, що початок її віри і її обрання, яке стосується спасительної місії Бога, можна знайти ще у патріархів, Мойсея і пророків" (декларація "Nostra aetate", 4). Дякую за вашу присутність, і я сподіваюся, що з допомогою Всевишнього зможемо успішно продовжувати цей братерський діалог, якого прагнув Собор (Там же) і який приносить багато плодів, особливо в останні десятиліття.
Вітаю і щиро дякую всім вам, дорогі приятелі з інших релігійних традицій; а в першу чергу мусульманам, які віддають шану єдиному Богові, живому і милосердному, який закликає їх до молитви, а також усіх вас. Для мене є дуже цінною ваша присутність: я бачу в цьому відчутний знак волі до зростання у взаємній повазі та співпраці на благо всього людства.
Католицька Церква усвідомлює важливість зміцнення дружби і поваги між чоловіками і жінками різних релігійних традицій. Про це свідчить діяльність Папської ради в справах міжрелігійного діалогу, яка також усвідомлює всю відповідальність, яку ми всі несемо за наш світ, за все створіння, яке ми повинні любити й оберігати. І ми можемо багато зробити на благо найубогіших, слабких і стражденних, заради справедливості, щоб сприяти примиренню і будувати мир. Однак перш за все ми повинні підтримати у світі живе прагнення Абсолюту, не дозволяючи, щоб перемогло одновимірне бачення людської особистості, яке призводить людину до того, що вона виробляє і споживає. Це одна з найнебезпечніших пасток нашого часу.
Ми знаємо, як багато насильства сталося в історії через спробу витіснити Бога і все Боже з людського горизонту. Ми визнаємо важливість свідчення в нашому суспільстві про первісну відкритість на трансцендентність, вписану в серце людини. Ми відчуваємо, що у цьому нам близькі всі ті, які, не відчуваючи приналежності до будь-якої релігійної традиції, усе ж шукають правди, добра і краси – Бога та які є нашими цінними союзниками у справі захисту гідності людини, у будуванні мирного співіснування між народами і дбайливої охорони всього створіння.
Дорогі друзі, ще раз дякую вам за вашу присутність. Нехай до всіх дійде моє братерське привітання.

Переклад Католицького Медіа-Центру

Немає коментарів:

Дописати коментар