субота, 13 липня 2013 р.

Проповідь о.Віктора Сабо 12 липня 2013

Літургійні читання

іконаСвв. славних і всехвальних, і первоверховних апп. Петра й Павла
Ряд.: Ап. – Рим. 101 зач.; 9, 6-19.
6. Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни; 7. і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство», 8. тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. 9. Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.» 10. Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; 11. коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором, 12. не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!» 13. Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.» 14. Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! 15. Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» 16. Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. 17. Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.» 18. Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. 19. Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
 
Єв. – Мт. 38 зач.; 10, 32-36; 11, 1.
32. Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. 34. Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч. 35. Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою. 36. І ворогами чоловіка будуть його домашні. 1. Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
 
Ап. – 2 Кор. 193 зач.; 11, 21-12,9.
21. На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її виявити. 22. Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж! 23. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. 24. Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок (ударів) без одного; 25. тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. 26. У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; 27. у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! 28. Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка - журба про всі Церкви! 29. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? 30. Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. 31. Бог і Отець Господа Ісуса, - благословен вовіки! - знає, що я не говорю неправди. 32. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; 33. та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. 1. Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа. 2. Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба. 3. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - 4. був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. 5. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. 6. А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. 7. А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. 8. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, 9. та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.
 
Єв. – Мт. 67 зач.; 16, 13-19.
13. Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” 14. Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” 15. “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” 16. Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” 17. У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі.”
ecumenicalcalendar.org.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар