Проповідь о.Петра Креніцькогоо 4 липня 2013

Літургійні читання

 Мч. Юліяна Тарсійського
Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа
Ап. – Рим. 88 зач.; 5, 1-10.
1. Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4. терпеливість - досвід, а досвід - надію. 5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву. 10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.
 
Єв. – Мт. 8, 23-27
23. Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. 24. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. 25. Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” 26. А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27. І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”
 
Ап. – 1 Кор. 149 зач.; 11, 23-32.
23. Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. 27. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. 28. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. 29. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є. 30. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. 31. Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.
 
Єв. – Йо. 23 зач.; 6, 48-54.
48. Я - хліб життя. 49. Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. 50. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51. Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.» 52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54. Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.